Ода з прологом та апофеозом, 10.09.2002

Пролог

У цей похмурий і суворий час,

Коли усі немов об’їлись перцю,

Не поспішайте братися за серце,

Бо є один щасливий серед нас!

* * *

Щасливий той, кому лиш сорок п’ять,

Коли є досвід, сила і бажання,

І ще не мліють руки на світанні,

Якщо всю ніч кортіло працювать.

Щасливий, хто продовжує жінок

Оголених і вдягнутих любити,

І власноручно їх переносити

Десь на офорт, шмуцтитул чи станок.

Не буде нещасливим чоловік,

Що має сина, кішку і дружину,

Городи два, майстерню і машину,

В Солонці дачу й дрова на шашлик.

Щасливий той, хто славу світову

Несе легенько, наче невагому,

П’є чарку із фантастом невідомим,

Й доцентам тисне руку трудову.

Апофеоз

Щасливий той… То хто ж це він такий?

Стовп рівноваги, світоч оптимізму,

Спокою центр і верх лібералізму!

Тож будь довіку, Іванов Сергій!