ЛьвівКурКон-2009: все вище, і вище, і вище!

Віртуальна спільнота українських фантастів продовжує брати нові висоти у реальному житті! 12 вересня 2009 року відбулися чергові УФ-акції: презентація нової книжки української фантастики, чергова презентація журналу «УФО», вручення нагороди за кращий фантастичний твір 2008 року (за результатами опитування на Літфорумі) і – найголовніша УФ-подія 2009-го – ЛьвівКурКон-2009!!!

Цьогорічна УФ-тусовка мала кілька особливостей. Перша – наявність потужної кримсько-запорізької делегації у складі Валерія Верховського, Маріанни Малиної та її сестри Галини. Друга – вперше на Форумі видавців у Львові було на високому рівні проведено презентацію книжки власне української фантастики (а не перекладів з іноземних мов) – роману Маріанни Малиної «Фіолетові діти»! На жаль, наша віртуальна спільнота не була організатором цієї акції, однак із задоволенням постояла віддалік (оскільки пробитися ближче було майже неможливо! ) і поспостерігала за тріумфом нашої чарівної кримської колеги

Крім того, під час презентації журналу «УФО» вперше у новочасній історії української фантастики було вручено першу спеціалізовану нагороду в галузі української фантастики – УФИК-2008 авторської роботи Оксани Вовк! Щасливим володарем виявився – хто б ви думали?! – народний класик Пустомитівщини Олександр Левченко з книжкою «Диявол добра»!! Ура і слава!!!

Ну а достойним завершенням такого плідного для УФ дня стала традиційна щорічна зустріч українських фантастів на Форумі видавців у Львові, яка цьогоріч набула форми ЛьвівРебриКону , оскільки її головною стравою стали неперевершені тушковані реберця відомої української домашньої тварини. Чудова калганівка додала таємничій атмосфері українського підземелля особливого фантастичного шарму, і щасливим учасникам застілля дуже важко собі уявити, чим зможе відповісти на це навесні 2010 року наша славна столиця…

Фотографії автора.

«Напередодні»

Кримсько-запорізька делегація
прибула з наполеонівськими планами
За чашкою чаю південці
обговорюють тактику завоювання западенців

«Форум»

Їхня розлука тривала кілька років:
Тимур Литовченко і Валерій Верховський
Класики ж бачаться значно частіше:
Тимур Литовченко і Олександр Левченко
Фахівцям з військової фантастики
під силу форсувати Дніпро, Сиваш і Полтву!
Антон Санченко: «Ну не люблю я вас, фантастів...
Добре, хоч КамЮ змогли порятувати...»
Порятований скромний КамЮ
не може ставити автограф у таких умовах...
Живий класик УФ куштує мед з дікалоном:
«Міцнющий, зараза...»
До висхідної зірки УФ Маріанни Малиної не пробитися
всі тягнуть руки за автографом!
Нова зірка УФ не відмовляє в автографі нікому
(зйомки зі спеціального телевізійного крана)

«УФО»

Живий класик УФ і головний редактор «УФО»:
«Кагда я бил мальчішкай
– насил я брюкі-кльош...»
Видавець «УФО» Роман Фернеза
попервах намагається триматися в тіні
Найурочистіший момент презентації:
«Вручаю тобі цього УФИКа–2008...»
«...та права володіння на нього
на віки вічні...
»
Народний класик Пустомитівщини:
«Боже мій, я так встидаюся...»
Заступник головного редактора «УФО» Радій Радутний:
«Я згоден з головним редактором, але він в усьому помиляється...»
Валерій Верховський: «Як ви всі знаєте,
 Крим – батьківщина української фантастики
»

На жаль,
браузер не може
показати
цього зображення
 

Видавець, письменник і бізнесмен Роман Фернеза
в оточенні чарівних дівчат
Народний класик Пустомитівщини Олександр Левченко
в оточенні чарівних дівчат

«ЛьвівРебриКон2009»

Аудиторія 18А Львівського Університету гостинно відчинила
двері перед
віртуальною спільнотою українських фантастів
В доісторичні часи
циклоп залишив тут відбиток пальця
Молодого класика УФ відразу зацікавили
найуживаніші знаряддя праці українського фантаста
Підземелля лагідно показує зубки
наївним віртуальним мрійникам...
Радій Радутний обраховує головну статтю витрат:
«Так, літр калганівки помножити на сім...»
Поряд – наочна агітація
за здоровий спосіб життя
Фантастичні дівчата вдихають нове життя
у принишклу компанію українських фантастів
Він хоче змагатися
з народним класиком... 
No comments... УФИК–2008: «Сьогодні ваша взяла,
але рівно через рік
сюди прилетить мій брат!»

 

 

 

  

© Олександр Левченко, 2010