Їм було лише двадцять п’ять...

Колись на уроці української мови наша вчителька сказала: «Молода жінка тридцяти п’яти років». Я довго сміявся... У тринадцять здається, що тридцять п’ять – це майже старість...

Коли ми святкували закінчення навчання в Університеті, поруч із нами відзначали двадцять п’яту річницю такої ж події. «Старики гуляють – сміялися ми. У двадцять два сорок сім здається пенсійним віком...

І ось уже ми зібралися на ювілей – двадцять п’ять років після закінчення Університету! Але погляньте, які ми молоді!!! Здається, майже зовсім не змінилися, хіба що у когось зникла талія, а у когось – частина волосся... Але в душі ми – двадцятип’ятилітні!!!

У репортажі використано фотографії Віталія Горлача.

16 червня – офіційна зустріч випускників ЛНУ 1982 року

Їм усього лише 25... після закінчення альма-матер, а зібралося їх... раз, два, три... ну, багато!
Група ПМп-303 – гордість факультету, Університету,
України і... та чого там – Всесвіту!!!
Коли ж подадуть той жюльєн,
закусити вже нічим...

17 червня – на природі!

Доїхати до дачі одногрупника-«олігарха»
вдалося не всім...
Тут жюльєнів не подавали,
зате були канапе!
Народний класик Пустомитівщини
втирається у довір’я до банкіра...
«Навіщо тобі ті гроші,
давай краще вип’ємо!»
«Рублята,
шшас спою!»
А що ще робити українцям
після чоти... після ста грамів?!
«За ТАКУ пісню
ТАКИЙ маленький кульочок?!!»
І ще б випили,
але пляшку в темряві слабо видно...

Повний фоторепортаж – на сторінці «Зустріч випускників 1982 року»
сайту факультету прикладної математики та інформатики Львівського національного університету імені Івана Франка..

 

  

© Олександр Левченко, 2010