Колись на уроці української мови наша вчителька сказала: «Молода жінка тридцяти п’яти років». Я довго сміявся... У тринадцять здається, що тридцять п’ять – це майже старість...

Коли ми святкували закінчення навчання в Університеті, поруч із нами відзначали двадцять п’яту річницю такої ж події. «Старики гуляють!» – сміялися ми. У двадцять два сорок сім здається пенсійним віком...

І ось уже ми зібралися на ювілей – двадцять п’ять років після закінчення Університету! Але погляньте, які ми молоді!!! Здається, майже зовсім не змінилися, хіба що у когось зникла талія, а у когось – частина волосся... Але в душі ми – двадцятип’ятилітні!!!

У репортажі використано фотографії Віталія Горлача.

16 червня – офіційна зустріч випускників ЛНУ 1982 року
Їм усього лише 25... після закінчення альма-матер, а зібралося їх... раз, два, три... ну, багато!
Група ПМп-303 – гордість факультету, Університету, України і... та чого там – Всесвіту!!!	Коли ж подадуть той жюльєн, закусити вже нічим...
17 червня – на природі!
Доїхати до дачі одногрупника-«олігарха» вдалося не всім...	Тут жюльєнів не подавали, зате були канапе!
Народний класик Пустомитівщини втирається у довір’я до банкіра...	«Навіщо тобі ті гроші, давай краще вип’ємо!»
«Рублята, шшас спою!»	А що ще робити українцям після чоти... після ста грамів?!
«За ТАКУ пісню – ТАКИЙ маленький кульочок?!!»	І ще б випили, але пляшку в темряві слабо видно...
Повний фоторепортаж – на сторінці «Зустріч випускників 1982 року» сайту факультету прикладної математики та інформатики Львівського національного університету імені Івана Франка..