|
||
|
Олександр Левченко Бібліографічні матеріали, зібрані на початку 1990-х років, та результати сучасних розшуків. Були опубліковані бозна-де, тільки не в автора. Хай же буде і тут! Частково опубліковано Віталій Карацупа, Олександр Левченко Науково-популярна розвідка про становлення україномовної української фантастики. Щоб не захаращувати перелік статей і матеріалів однотипними посиланнями, переношу їх на окрему сторінку. Опубліковано в журналі Віталій Карацупа, Олександр Левченко У статті подано результати дослідження україномовних публікацій української фантастики другої половини ХХ століття. Коротко проаналізовано життя і творчість найвідоміших українських письменників, які працювали у жанрі фантастики, наведено переліки їхніх творів у періодиці та окремих книжкових видань. Опубліковано в журналі Віталій Карацупа, Олександр Левченко У статті подано результати дослідження україномовних публікацій української фантастики ХІХ–ХХ століть. Коротко проаналізовано життя і творчість найвідоміших українських письменників, які працювали у жанрі фантастики, наведено переліки їхніх творів у періодиці та окремих книжкових видань. Опубліковано в журналі Анкета автора ... Коли Ви почали писати? Років десь у дванадцять. Першим моїм твором була незакінчена поема «Андріїада», яка починалася словами «Андрій був парубок моторний…». Далі був вірш про партію (звісно, комуністичну!) російською мовою, яку посилали на обласний конкурс шкільних творів два роки поспіль, оскільки другого подібного вірша я створити вже не зміг. Потім, звісно, вірші про кохання, які після одруження плавно перейшли у байки, одну з яких у середині 80-х років прийняв журнал «Дніпро», але так і не опублікував… І ось у кінці 80-х я взявся за улюблений жанр – фантастику!… «Зелений пес», листопад 2007 р. Олександр Левченко Офіційна українська література не любила фантастики. Видавали небагато, переважно «Молодь» і «Веселка», вважали літературою нижчого сорту. Оприлюднено на на першому засіданні ЛКЛФ Олександр Левченко Тимур Литовченко – яскравий і самобутній представник нової хвилі сучасної української фантастики. Він – один із тих, кого без жодних іронічних посмішок чи відведення очей убік можна називати справжнім УКРАЇНСЬКИМ фантастом, яких не дуже хочуть публікувати російськомовні журнали, а також (дивна річ!) згадувати й україномовні ЗМІ. Спеціально для «Літературної України» Олександр Левченко Успіхи ФУ – не привід для заздрощів. Козирі ФУ: згуртованість, взаємодопомога, взаємне просування. Не можна боротися з людьми: Дяченки, Олді, Авраменки не цураються українського. Право на ідеї, і право не погоджуватись. Оприлюднено на круглому
столі Олександр Левченко Напевно, кожному з вас доводилося читати або чути – і в дружніх розмовах, і у книгарнях, і на сторінках преси, і навіть (давні римляни могли б щось вигукнути про «темпору» і «морес») під час фантастичних конвентів, які проходять у містах України, – що української фантастики немає. «Автограф» (Кременчук), 27 березня 2005 р. Андрій Судин У статті було використано підготовлені мною матеріали. Те, що фантастика належить до інтелектуально вагомої і культурно цінної літератури ні в кого не викликало ніколи сумнівів (хіба що в частини скептиків, які вважають її «немистецтвом»). Свого часу (особливо на початках) то була взагалі мало не елітна література, яка, щоправда, з часом стала масовою (навіть, як тепер прийнято казати «попсовою»), породжуючи цілі громадсько-політичні течії і рухи (згадаймо антиутопії К. Воннегута, які викликали ажіотаж навколо антивоєнних, антиглобалістських ідей). «Поступ» (Львів), № 137, 139, 19–20, 22 червня 2004 р. Олександр Левченко На жаль, на сайті, де було розміщено цей матеріал, розділу «Рецензії» більше немає... Однойменний роман, який розпочинає книжку, означений на титулі як «Гостросюжетний фантастичний роман-пародія». Злодій Мет, порядкуючи в порожньому будинку, господаря якого він обманув, проявляє джентльменство і впускає всередину дівчину Реджину, за якою буцімто гоняться бандити. А вибратися з чужого дому, виявляється, зовсім не просто, якщо під рукою в тебе сексуальна красуня… «Українська фантастика», 29 вересня 2003 р. Олександр Левченко На жаль, на сайті, де було розміщено цей матеріал, розділу «Рецензії» більше немає... Загалом книга нагадує якийсь дивовижний американсько-російський бойовик. Американський – динамізмом, карколомними сюжетними ходами, стріляниною і горами (навіть не мільйонами – мільярдами!) трупів; російський – правдоподібністю опису подій, особливо технічних деталей, і не награним, а доволі-таки реалістичним цинізмом героїв. Може, це і є український бойовик?! «Українська фантастика», 29 вересня 2003 р. Фантастика в Україні — падіння
чи злет? В інтерв’ю було використано підготовлені мною матеріали. — Товариство «Універсум» має досвід видання літературно-художнього та науково-популярного місячника «Світ пригод», започаткованого в травні 1992 року і який поширювався впереваж на теренах Західної України. Тоді «Світ пригод» виходив на 16 сторінках формату А-3, віддаючи свої шпальти пригодницьким, детективним і фантастичним творам, а також футуролічним прогнозам, сенсаційним повідомленям та ретроспективним публікаціям. «Літературна Україна», 11 вересня 2003 р. Олександр Левченко До його написання мене спонукало обурення від статті про відсутність україномовної фантастики, яку мені переслав Валерій Верховський. Жодної реакції... Із великим запізненням – каюсь! – прочитав Ваші статті «Тріада молодогвардійців» та «Фантастичне як місточок між жанрами» у ч. 1/2003 журналу «Книжник-ревю» і, признаюсь, довго не міг заспокоїтися. Судячи з цих матеріалів, україномовної фантастики в Україні немає і ще не скоро з’явиться. Cерпень 2003 р. Олександр Левченко На жаль, на сайті, де було розміщено цей матеріал, розділу «Рецензії» більше немає... Спочатку про фабулу. Дія роману відбувається у віддаленому майбутньому, коли людство освоїло навколишній і навіть трохи віддалений Космос. Спроба заснувати постійну базу на Лемі – дивному супутнику дивної системи ети Кіля – завершується драматично: всі її мешканці, яких вдалося евакуювати, через незрозумілі причини стали безнадійними божевільними. «Українська фантастика», 27 серпня 2003 р. |
|